Розмовляючи з дитиною, потрібно бути на рівні її очей…
Розмовляючи з дитиною, потрібно чути, про що вона говорить…
Розмовляючи з дитиною, потрібно просто її любити…
Не всім таланить…
Особливо дітям…
Але вони ні в чому не винні…
І чужих дітей не буває!!!
Є тільки загублені долею, які чекають на зустріч з мамою… татком…
Є тільки самотні, яких не обіймають найрідніші…
Є тільки сильні, які не розуміючи того, вже проходять випробування на цій землі…
На жаль, їх так багато у цьому світі…
Але ми можемо їх обійняти… У наших силах подарувати їм маленьке диво…
Проте сьогодні диво, новорічне свято, створили дітлахи медичного закладу „Обласний спеціалізований будинок дитини” для нас, асистентів кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Лесі Романчук, Христині Буринюк-Глов’як і наших 23, 20 кураторських груп медичного факультету №2 першого курсу, 5 групи 5 курсу медичного факультету №1, доцентки Інни Горбатюк. Долучились до благодії і волонтери Олена Козлова, Олександр Флуєраш (ІГ «Волонтернуті»).
Диво відчувати щастя і чекати на оплески… Диво посміхатися і не боятися танцювати у заметіль… Диво співати пісень і чекати на подарунки… Виявляється для щастя так мало потрібно: бути почутим, відчувати себе потрібним і тим, кого просто люблять…
Частина наших сердець, замовлені подарунки залишилась з маленькими жителями спеціалізованого містечка…
Дива трапляються з тими, хто у них вірить!!!
Асистентки кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб, Леся Романчук, Христина Буринюк-Глов’як
