Поліомієліт є вірусним захворюванням, що викликається поліовірусом та характеризується ураженням нервової системи. Джерелом інфекції є хворі або вірусоносії. Вірус від хворого чи носія виділяється із випорожненнями, передається фекально-оральним шляхом через брудні руки, забруднені
харчові продукти та воду. Виділення вірусу розпочинається вже в інкубаційний період, до появи перших ознак хвороби та продовжується після появи клініки. Найбільш небезпечними є носії та хворі на безсимптомні форми поліомієліту, котрі, не маючи жодних ознак захворювання, можуть виділяти збудника в оточуюче середовище впродовж кількох тижнів від моменту потрапляння вірусу в організм. Вірус добре переносить заморожування та холодні температури, патогенними для нього є УФО, висушування, нагрівання. Після потрапляння в кишечник вірус проникає у кров, а звідти – в
клітини нервової системи, що й обумовлює розвиток млявих паралічів. Найчастіше хворіють діти до 5-річного віку, саме у цій віковій категорії спостерігаються тяжкі паралітичні форми.
Клінічний перебіг поліомієліту характеризується різноманітністю форм – від безсимптомного носійства до тяжких паралічів. Після потрапляння вірусу організм до появи перших ознак хвороби проходить від 2 до 35 діб – т.зв. інкубаційний період, після чого з’являються досить неспецифічні симптоми – гарячка, біль голови, загальне нездужання, кашель, першіння в горлі, розрідження та почащання випорожнень. У більшості захворівших через 3-7 днів прояви минають та наступає одужання (т.зв. абортивна форма). Проте уже з інкубаційного періоду та впродовж нездужання вірус активно виділяється з випорожненнями, а дитина є джерелом інфекції. Враховуючи досить неспецифічну клінічну картину, запідозрити поліомієліт у даному періоді захворювання майже неможливо. Проте в 1 із 200 випадків, здебільшого, у нещеплених, після 1-2-денного покращання стану раптово розвиваються паралічі, найчастіше – ніг. Водночас інші симптоми вщухають. Інколи розвитку паралічів передують болі у м’язах, їх періодичне посіпування. Паралічі можуть наростати від кількох днів до 1-2 тижнів, знижується тонус м’язів, згасають сухожилкові рефлекси, дитина не може ставати на ніжки. Найнебезпечнішою вважається бульбарна форма (зустрічається у 5%-10% від усіх паралітичних форм), хворі при цьому гинуть в результаті паралічу дихальної мускулатури. Зворотній розвиток паралічів йде повільно впродовж кількох місяців, повне відновлення рухів може не наступити – лишаються по життєві наслідки, що може супроводжуватися інвалідизацією хворих. Діагноз поліомієліту виставляється не одразу, а підтверджується лише за висновком сертифікованих ВООЗ лабораторій, де досліджуються проби фекалій хворого. Існує ряд т.зв. поліомієлітоподібних захворювань, схожих за проявами, проте викликаних іншими ентеровірусами, що мають сприятливіший перебіг без залишкових явищ.
Слід зазначити, що специфічного лікування поліомієліту не існує, вірус нечутливий до жодних противірусних препаратів, а антибіотики на жодні віруси не діють. Лікувальні заходи направлені на зменшення больових відчуттів та покращання відновлення функцій ніг. Терміново звертайтесь за медичною допомогою, якщо у дитини, раніше не вакцинованої проти поліомієліту, спостерігається висока температура, головний біль, біль у горлі, м’язах та кістках, нежить блювота, раптове порушення ходи). Профілактика захворювання пов’язана, насамперед, на ізоляцію хворих, спостереження за контактними та проведення вакцинації. Звичайно, враховуючи фекально-оральний механізм передачі, важливе значення має особиста гігієна (миття рук, вживання свіжих овочів, фруктів, зелені перед після миття під проточною водою та ополоскування кип’яченою чи бутильованою водою) та гігієна громадських вбиралень. Для вакцинації в Україні використовуються 2 види вакцин. За чинним календарем щеплень
вакцинація проводиться дітям у віці 2, 4 місяців з використанням інактивованої вакцини проти поліомієліту (ІПВ), подальші щеплення у віці 6 та 18 місяців, 6 та 14 років з використанням оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ). Перша вакцинація дає напруженість імунітету близько 75%, друга –
понад 80%, третя – близько 95%, тому важливо отримати повний курс щеплень для формування стійкого протиполіомієлітного імунітету. Для проведення щеплення дитина, за висновком лікаря, повинна бути повністю здоровою, окрім того, ОПВ не вводиться дітям, які хворіють на вроджені чи набуті імунодефіцити. Вакцинація дітей взагалі, та щеплення дітей із відхиленням від календаря зокрема, – процес складний і тривалий, що пов’язано із необхідністю дотримання інтервалів між щепленнями та
визначення стану здоров’я щеплюваного, тому потребує нагляду досвідчених фахівців.
Матеріал підготували: Гончарук Р.І., Горенко Н.Б.